Шато де Фльор- будинок уездного дворянства — екскурсії Радомишлем, замок Радомишль, екскурсійні маршрути, радомишляни, фотоРадомишль, фотографії радомишля, історія Радомишля, легенди Радомишля.

Шато де Фльор- будинок уездного дворянства

По вулиці Присутственній , яка в свій час вважалася аристократичною, знаходився будинок , що зіграв не останню роль у цьому високому статусі. «Château de fleurs» (« Шато де  фльор» ) або «Замок квітів» знаходиться по цій вулиці під номером 6 і досі. Так романтично називали дім зібрання повітового дворянства і, чесно кажучи, було за що. Тротуари по вулиці Присутственній були викладені плиткою, а від дороги їх відділяла декоративна ажурна огорожа. З внутрішнього двору  аристократів зустрічав дивовижний  сад з рідкісними рослинами, альтанками і фонтаном.


Сад називався «Ельдорадо», на честь легендарної країни, оскільки й сам був фантастично прекрасний. Основними його кольорами були рожево-бузкові. Вид квітучого саду просто тамував подих у відвідувачів. За це дім повітового дворянства і називали «Шато де Фльор», а ще за неймовірної краси ліпнину у вигляді квітів, що прикрашала будинок зсередини. Від будинку йшла особлива доріжка до театру,  що знаходився на паралельній вулиці. В театрі існував спеціальний вхід для аристократії , адже дехто з них виказував особливу «увагу» місцевим актрисам і балеринам, тому для зручності і подалі від зацікавлених поглядів молоді дворяни бігали на репетиції милуватися своїми пасіями.

Також періодично театр давав вистави і балети, показував кіно суто для аристократії в вечірній час. В Радомишлі аж до 1926 року існувала своя непогана балетна школа.  

Ще одним ноу-хау була організація в домі повітового дворянства спеціальної вегетаріанської столової. Так-так.  Вже на той час ця мода захопила Радомишль. Але всього навсього 16 чоловік по-справжньому змогли оцінити переваги такої кухні. Втілили цю ідею Савелій та Марія Музичук. Правда доступ до таких речей був  суворо обмежений суто дворянами, адже на територію повітового зібрання з парадного входу могли зайти тільки люди «блакитної» крові в жилах. Навіть протиієрей Свято-Миколаївського Собору заходив на територію Дворянського зібрання тільки з чорного входу і так, щоб ніхто не побачив.

Широким жестом з боку місцевої знаті було відкриття  публічної бібліотеки з іншого боку  «Замку квітів». Там було зроблено окремий вхід і кожен бажаючий міг взяти там книгу безкоштовно. Організував цю бібліотеку Еллі Заєздний за підтримки місцевого дворянства. Радомишль був заражений на той час думкою про просвіту всього населення. Кожен більш-менш багатий та сановитий житель міста, який вважав себе прогресивним, мав продемонструвати свою прихильність до освіти населення. Тон задавав міський голова Гринцевич.  Тож такий соціально –значущий проект як бібліотека йшов на ура. До речі, радомишлянки особливо оцінили публічну бібліотеку. Тут благородні панянки могли познайомитися з освіченими молодими кавалерами, тож бігали читати в бібліотеку всі.

Шато де  Фльор- будинок уездного дворянства
Шато де  Фльор- будинок уездного дворянства
 
Шато де  Фльор- будинок уездного дворянства
 
Шато де  Фльор- будинок уездного дворянства
 

Самі дворянські зібрання проводилися для вирішення різних питань важливих для повіту. Заплановані Радомишльські збори мали місце раз в три роки. А от для того, щоб зробити позапланові надзвичайні дворянські збори потрібно був дозвіл Київського губернатора. Такі збори були проведені в Радомишлі в 1914 році через початок Першої Світової війни.

Зі спогадів одної радомишильської дворянки та епоха була прекрасна і нагадувала казку. І як будь-яка казка вона закінчилася. Закінчилася в 1917 році. В Радомишльському районі знищували дворян і поміщиків. Тож доля Дому повітового дворянства була визначена. Чим йому тільки не довелося побути: і бібліотекою, і Будинком піонерів, і Будинком культури. Ну а сьогодні це будинок дитячої творчості. І, нажаль , вже нічого не може нагадати нам ні про «Шато де фльор», ні про «Ельдорадо».

Дім уєздно-повітового дворянства По вулиці Присутственній , яка в свій час вважалася аристократичною, знаходився будинок , який зіграв не останню роль у цьому високому статусі. «Château de fleurs» (« Шато де ля фльор» ) або «Замок квітів» знаходиться по цій вулиці під номером 6 і досі. Так романтично називали дім зібрання повітового дворянства і, чесно кажучи, було за що. Тротуари по вулиці Присутственній були викладені плиткою, а від дороги їх відділяла декоративна ажурна огорожа. А з внутрішнього двору  аристократів зустрічав дивовижний  сад з рідкісними рослинами, альтанками і фонтаном. Сад називався «Ельдорадо», на честь легендарної країни, оскільки й сам був фантастично прекрасний. За це його і називали «Шато де Фльор», а ще за неймовірної краси ліпнину у вигляді квітів, що прикрашала будинок зсередини. Від будинку йшла особлива доріжка до театру,  що знаходився на паралельній вулиці. В театрі існував спеціальний вхід для аристократії , адже дехто з них виказував особливу «увагу» місцевим актрисам і балеринам, тому для зручності і подалі від зацікавлених поглядів молоді дворяни бігали на репетиції і милувалися своїми пасіями. Також періодично театр давав вистави і балети, показував кіно суто для аристократії в вечірній час. В Радомишлі аж до 1926 року існувала своя непогана балетна школа.   Ще одним ноу-хау була організація в домі повітового дворянства спеціальної вегетаріанської столової. Так-так.  Вже на той час ця мода захопила Радомишль. Правда всього навсього 16 чоловік по-справжньому змогли оцінити переваги такої кухні. Втілили цю ідею Савелій та Марія Музичук. Правда доступ до таких речей був  суворо обмежений суто дворянами, адже на територію повітового зібрання з парадного входу могли зайти тільки люди «блакитної» крові в жилах. Навіть протиієрей Свято-Миколаївського Собору заходив на територію Дворянського зібрання тільки з чорного входу і так, щоб ніхто не побачив. Широким жестом з боку місцевої знаті було відкриття  публічної бібліотеки з іншого боку  «Замку квітів». Там було зроблено окремий вхід і кожен бажаючий міг взяти там книгу безкоштовно. Організував цю бібліотеку Еллі Заєздний за підтримки місцевого дворянства. Радомишль був заражений на той час думкою про просвіту всього населення. Кожен більш-менш багатий та сановитий житель міста, який вважав себе прогресивним, мав продемонструвати свою прихильність до освіти населення. Тон задавав міський голова Гринцевич.  Тож такий соціально –значущий проект як бібліотека йшов на ура. До речі, радомишлянки особливо оцінили публічну бібліотеку. Тут благородні панянки могли познайомитися з освіченими молодими кавалерами, тож бігали читати в бібліотеку всі. Самі дворянські зібрання проводилися для вирішення різних питань важливих для повіту. Заплановані Радомишльські збори мали місце раз в три роки. А от для того, щоб зробити позапланові надзвичайні дворянські збори потрібно був дозвіл Київського губернатора. Такі збори були проведені в Радомишлі в 1914 році через початок Першої Світової війни. Зі спогадів одної радомишильської дворянки та епоха була прекрасна і нагадувала казку. І як будь-яка казка вона закінчилася. Закінчилася в 1917 році. В Радомишльському районі знищували дворян і поміщиків. Тож доля Дому повітового дворянства була визначена. Чим йому тільки не довелося побути: і бібліотекою, і Будинком піонерів, і Будинком культури. Ну а сьогодні це будинок дитячої творчості. І, нажаль , вже нічого не може нагадати нам ні про «Шато де фльор», ні про «Ельдорадо».

 


Коментарі (0)

Тут ще немає залишених коментарів.

Залиште свій коментар

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символів
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Вибрані статі

Вибраного ще немає!

Міні календар екскурсій

березня   2024
П В С T П С Н
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
© 2024 ЦЕНТР РОЗВИТКУ РЕМЕСЕЛ ТА МИСТЕЦТВ. All Rights Reserved.