Будинок барона Унгер-Штейнберга

Будинок барона Унгер-Штейнберга
Віктор Вікторович Унгернфон Штернберг (18.11.1848 - 25.06.1919)  був справжнім представником німецького народу: педантичний, бравий солдат, який любив порядок у всьому.  Та на відміну від свого сучасника і також нащадка древнього роду військових Бісмарк, Віктор Вікторович не відрізнявся грубістю і прямолінійністю притаманною цій професії.

Барон Унгерн фон Штернберг відрізнявся спокійною вдачею, навіть певною відстороненістю від навколишнього світу. Здавалося, що на своїх плечах, цей достойний муж, носить якийсь тягар, та розповідати про цю таємницю Віктор Вікторович нікому не збирався. А походив ватажок повітового радомишильського дворянства з роду, який вів своє коріння не тільки з глибини віків, а ще й з королівських родів. Говорили, що сам хан гуннів, Атілла, був одним із пращурів цього роду. Змішана кров угорців, гунів, німців давала таку божевільну суміш, що Унгерн-Штернберги просто не могли залишатися осторонь серйозних подій. Один з представників цього роду воював разом з Річардом Львине Сердце під стінами Єрусалиму і там же й поліг. Інший представник, одинадцятирічний хлопчик Рудольф, прийняв участь в крестовому поході дітей.   Барони були в Тевтонському ордені, воювали при Грюнвальді і служили королям. Честь і слава супроводжувала цю велику родину століттями. Баронський титул вони отримали від Фердинанді, а потім його підтвердили знаменита королева Христина і Петро І. Девіз Унгерн-Штернбергів  «Їх зірка не знає заходу». Віктор Вікторович був нічим не гірший за своїх славних пращурів. Доводилося йому і воювати, за що він в 1899 році отримав звання генерал-майора і вийшов на пенсію. З превеликим задоволенням він поселився в своєму маєтку в містечку Радомишль, обравши спокійне, тихе життя. Єдиною його забаганкою було невелике озеро перед його будинком. Туди старанні слуги запустили рідкісних породистих качок, яких барон любив годувати. На березі цього озерця він, здавалося б, з задоволенням провів залишок всого життя. Та захоплена місцева аристократична публіка, вибирає його ватажком повітового дворянства. Його кличуть на прийоми, бали та інші події... Барон посміхається, але де є можливість, ввічливо відмовляє.  Майже не використовує свій величезний вплив на місто і віддає все в руки молодих та амбітних Гринцевича, Горенштейна, Тайферта... Та, на жаль, те, чого так хотів Віктор Вікторович, спокійної смерті, не сталося. В місто прийшла кривава тітка - Революція. Барона, який відмовився тікати,  схопили червоні і помістили в вязницю НК. Зараз це приміщення діючого суду. А 25 червня 1919 року, в віці 71 років, його розстріляли. Ось так закінчилося життя славного нащадка гуна Атілли. На жаль, могила барона Унгерн-Штернберга, що знаходилась на центральному кладовищі міста, біля парку,  з часом зникла. Та хто зна, можливо при реконструкції  та приведенні до порядку цього старого цвинтаря, ми все ж таки знайдемо місце останього спочинку радомишильського "хрестоносця". 

Будинок барона Унгер-Штейнберга
Будинок барона Унгер-Штейнберга
 
Будинок барона Унгер-Штейнберга
 


Коментарі (0)

Тут ще немає залишених коментарів.

Залиште свій коментар

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символів
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Вибрані статі

Вибраного ще немає!

Міні календар екскурсій

серпня   2022
П В С T П С Н
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        
© 2022 ЦЕНТР РОЗВИТКУ РЕМЕСЕЛ ТА МИСТЕЦТВ. All Rights Reserved.