Чоловіча гімназія-гордість міста і демократія — екскурсії Радомишлем, замок Радомишль, екскурсійні маршрути, радомишляни, фотоРадомишль, фотографії радомишля, історія Радомишля, легенди Радомишля.

Чоловіча гімназія-гордість міста і демократія

Чоловіча гімназія-гордість міста і демократія

На прохання жителів Радомисля 9 вересня 1909р. відкрилася Радомисльська чоловіча гімназія (нині школа–санаторій по вулиці Шевченка). Гімназія розміщувалася у власному будинку, була добре оснащеною і забезпеченою книгами. Першим директором гімназії став М.Л.Сеферовський, а його помічником інспектор Р.І.Красуський. У гімназії навчалися діти купців, дрібних поміщиків, орендарів, чиновників, а також ремісників, селян і робітників. Плата за навчання у 1916 році становила: в основних класах – 60 рублів, у підготовчому – 40 рублів на рік. Діти з бідних родин, що добре вчилися, звільнялися від оплати. Безплатним навчання було також для третього і четвертого учня з родини, незалежно від її матеріального стану.

З державного бюджету на утримання Радомисльської гімназії, де тоді навчалося 145 учнів, виділялися значні кошти. У 1912 р. – 29540 рублів, в тому числі 6000 рублів з міської казни. У 1916р. видатки на утримання гімназії зросли до 40879 рублів, там було 270 учнів і 17 вчителів. Праця вчителів добре оплачувалася: від 1200 до 2355 рублів, зарплата директора гімназії становила 3825 рублів. У гімназії навчалися діти з усього Радомисльського повіту.

Навчання гімназистів проходило у восьми основних класах та одному підготовчому. В гімназії викладалися такі предмети: Закон Божий, історія, географія, природознавство, математика, латинська, французька, німецька і російська мови, краснопис, малювання, співи і гімнастика. При гімназії були лікар, наглядач і помічник класного наставника. Більшість викладачів гімназії мали університетську освіту. Гімназія давала гарну освіту, тому навчатися в ній було престижно.

В гімназії панувала сувора дисципліна, культ знань. До всіх гімназистів вчителі і директор зверталися тільки на «Ви». За порушення дисципліни передбачалися різні покарання аж до відрахування з гімназії.
автор Іван Назаренко «Радомишль: місто-музей»

В гімназії було 8 класів, хоча схема вступних іспитів була доволі цікавою. Ми могли потрапити як до першого класу, так і до будь-яких інших. Достатньо було на екзаменах показати рівень знань на той чи інший клас. Домашнє навчання вносило в цей процес серйозну лепту.
Починався ранок в гімназії дуже рано. З 8 ранку вже йшов перший урок, але до нього хлопчики мали відвідати обов’язкову молитву у великому залі. Потім були оглядини учнів на предмет неохайного зовнішнього вигляду. Якщо такий траплявся, то винуватців залишали в залі і не допускали до уроків. Після зауважень від директора такого учня відправляли додому, щоб той привів себе в належний стан.

Оцінювали гімназистів від 1 до 5 балів. Ніякого потурання. Вимоги були високими і учні дуже старалися, тому що в гімназії ніхто нікого не тримав, навпаки охочих там вчитися було більше ніж місць. Тож всі учні намагалися максимально здобувати знання.

Такому ж суворому відбору підлягав і колектив вчителів. На роботу брали тільки з вищою освітою, досвідчених і високоінтелегентних людей.

Обладнана гімназія була теж чудово. Найновіші віяння можна було побачити в фізичному, географічному і біологічному кабінеті. Багато наочних посібників.

На кінець навчання учні добре знали історію, літературу, вільно перекладали твори німецьких та французьких класиків, могли зауважити щось і латиною.Дуже часто учні їздили на екскурсії до Криму, Кавказу, Фінляндії, де могли наживо познайомитися з флорою і фауною, історичними пам’ятками і місцями, які вивчали в стінах гімназії.Та не тільки ці предмети викладалися в гімназії. Хлопчиків вчили ввічливості, манерам, етикету, танцям, повазі до вищих за них по статусу і старших, рицарського ставлення до прекрасної половини людства. Також популярні були ідеї гуманізму і патріотизму серед учнів.

Керівництво і педагогічний колектив прищеплював юнакам ідеї дружби і братства і, як результат, учні відчували себе одною, великою командою. Згуртованість була така, що навіть сім'ї дітей спілкувалися між собою як рідня: ходили в гості, святкували дні народження і т. д.

Культурне життя гімназії теж вирувало. Тут проводилися диспути, «суди» над історичними особистостями, вечори поезії та прози, виставки, виступали запрошені артисти, які в своєму турне відвідували місто. Випускників Радомисльської чоловічої гімназії мали таку базу знань і розвиток, що їх радо приймали в університетах, інститутах, ліцеях та академіях. Радомисльська гімназія стала знаком якості знань.

Такою була гімназія аж до 1918 року, вже в травні 1919 року її було реорганізовано в семирічну, загальну школу. Ну а з часом було вирішено добудувати ще один великий корпус і створити на базі гімназії школу-інтернат. Сьогодні тут санаторна школа, де дітей не тільки вчать, а ще й лікують. Тож так чи інакше, а чоловіча гімназія все ще продовжує виконувати свій святий обов’язок і сенс свого існування: несе знання наступному поколінню хлопчиків і дівчаток.


Коментарі (0)

Тут ще немає залишених коментарів.

Залиште свій коментар

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символів
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Вибрані статі

Вибраного ще немає!

Міні календар екскурсій

березня   2024
П В С T П С Н
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
© 2024 ЦЕНТР РОЗВИТКУ РЕМЕСЕЛ ТА МИСТЕЦТВ. All Rights Reserved.