Кінна управа в Радомислі

Кінна управа в Радомислі
Кінна управа в Радомислі
 
Кінна управа в Радомислі
 
Кінна управа в Радомислі
 

Кінно - поштова станція в Радомишлі була важливий, стратегічний об’єкт до 1840-50 хх  років. Дорога з Житомира на Київ йшла саме через Радомисль тому кількість людей, що вона обслуговувала була великою.

Та в середині 19 ст було побудовано нову дорогу через Кочерів і кількість подорожуючих зменшилась в рази.  Тримати такого розміру управу  не мало сенсу.  Ну а коли  в 1883 році по вулиці Малій  Житомирській  була побудована нова поштова станція, приміщення управи було продано в приватні руки. Власником став Йося Сагалов.  До кінної управи Йося торгував алкоголем та вирішив розширятися. Ним було закуплено кілька закритих карет, що «дихали на ладан» і мали « пенсійний вік».  Брали ж  за цей транспорт дорого ( і наперед, адже бували випадки коли карети могли просто розвалитися по дорозі. Тому наймали їх містяни на свій страх і ризик.

 В ясну погоду вартість проїзду була 10-12 рублів, а от коли йшов дощ чи сніг ціни піднімали 15-20 рублів. Та й їхали не дуже швидко  щиро переживаючи чи дотягне карета до цілі. Подорож до Києва тривала  18 годин, а іноді і більше доби. Також залишилися спогади про візників  які працювали в самому  Радомислі. Зазвичай вони стояли на Торговій площі( Майдан Соборний)і голосно зазивали до себе бажаючих проїхатися. Називали їх балагулами.

Справжньою зіркою був візничий на прізвисько Бенчик.  Це був справжній  «скарб» єврейського фольклору.  Своїх коней він називав «звєрі» і хвалився, що годує їх «від пуза». Поки ви доїздили до місця призначення з легкої руки Бенчика ви переслухували всі відомі і не відомі єврейські анекдоти.  Сам він був теж трохи бізнесмен і володів аж 2 упряжками. 

В основному пасажирів відвозили до Ірші. Дорога була пісчаною і вози часто грузли, тож подорожуючі брали свої речі і добиралися пішки хоч  і  брали балагули  за таку поїздку не менш як 7-8 рублів. В радянські часи  орієнтовно в середині 20 століття будівля була знесена і на її місці в 90-х стояв невеликий магазин « Школярик», а потім «Молоко». Сьогодні на цьому місці знаходиться магазини «Майстер» і  « МакДак» господар якого Григорович Микола  є частиною команди «Радомишль -  місто музей». Тож світ круглий і дуже маленький. 

Стаття основана на матеріалі зібраному Олександром Пироговим


Коментарі (0)

Тут ще немає залишених коментарів.

Залиште свій коментар

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символів
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Міні календар екскурсій

Січень   2021
П В С T П С Н
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
© 2021 ЦЕНТР РОЗВИТКУ РЕМЕСЕЛ ТА МИСТЕЦТВ. All Rights Reserved.