Перша Радомишльська лікарня

Перша Радомишльська лікарня

Медицина у всі часи була «болючим» питанням.  При всій важливості цієї сфери її ніколи не «балували» лишніми коштами. Те ж саме можна було сказати і про Радомисльську першу  лікарню до певного часу. Взагалі за переказами своєю появою  вона завдячує епідемії чи то тифу, чи то іспанки яка вирувала на той час в Радомисльському районі.

Є і більш скандальна версія яка ходила в народі.  В Радомислі була дуже велика проблема з алкоголем. Ґрунт для цієї проблеми був непоганий, адже тільки ратифікатний завод спирту в місті виробляв близько 200 тис. відер спирту в рік, не кажучи вже про 29 винокурень, що були зареєстровані на території  Радомисля. Ну, а особливим «шиком» серед містян вважалося пити чай попередньо вливши туди трохи одеколону. Не дивно, що кількість постраждалих від «зеленого змія» була величезна. Тож злі язики говорили, що міську лікарню побудували саме через цих «нещасних» яких потрібно було лікувати в великій кількості.      Зазвичай місцеві лікарі приїздили до пацієнтів додому, виписували рецепти і весь догляд покладали на рідних та близьких хворого. Якщо ж випадок був геть поганим то в домі лікаря була окрема кімната та наймана  доглядальниця.  В середині 19 ст. прогрес та велика кількість хворих змінили підхід до лікування. В 1831 році Радомисль накрила епідемія холери. Досвід був сумним і  стало зрозуміло, що без лікарні ніяк. Тому в 1833 році було побудовано першу   міську лікарню.Сьогодні  обидва її корпуси збереглися по в. Шевченка(є версія, що це земська лікарня 1907 року, та більшість дослідників Радомишльщини   вказують на це місце як на першу лікарню. Побудова нового приміщення єврейської лікарні також датується 1907 роком.  Тож можна припустити, що саме на цю,єврейську, лікарню і були виділені кошти.) Таке серйозне будівництво скромна на той час міська казна не могла потягнути тож довелося влазити в борги. Зберігся звіт по ревізії  з висновками київського  губернатора де  стан Радомисльської  лікарні описують як не дуже добрий, а борг її вважається за нечуваною сумою  в 14476 рублів.  Через це особистим розпорядженням губернатора Радомисльській лікарні була виділена безповоротна допомога.

Головним лікарем  спочатку був  Нікітський, а потім Любанський.  Цікаво, що Цезаріо  Любанський , який був лікарем  27 років (1874-1901) проживав в будинку Карла фон Раабена арештованого за участь в польському  повстанні(1830-1831) радомисльського городничого.  Міська влада дуже хотіла викупити цей будинок у вдови фон Раабен для розміщення там першої лікарні та чомусь це не вдалося, а в 1833 році  побудували нову. Та все одно цей будинок, дім фон Раабена, був приречений слугувати медицині. Спочатку там жив і приймав пацієнтів Цезаріо  Любанський, ну а сьогодні там знаходиться відділення «швидкої допомоги» та аптека.

Цікавим фактом про Радомисльську лікарню є те що в 1855 році тут працював відомий український археолог, історик, етнограф Володимир Боніфатійович  Антонович. Після закінчення Київського університету він проходив тут медичну практику.

З ростом  добробуту міста росла й увага до медицини.  В 1899 році кількість лікарів збільшується. Окрім Любанського, Руткевича, Рузи та Цвейфеля починають працювати ще  титулярний радник Шаблієвський та лікарі вільної практики Абросимов та Цукерман. А в 1900 році з'являється професіональний дантист. Як і для всієї імперії 1913 рік став для радомисльської лікарні благодатним . Відкриті 3-місячні курси  для зубних техніків, штатний склад лікарні збільшився на 30 осіб, збільшили зарплатню лікарям та мед персоналу, а на саму лікарню почали виділяти аж 5599 рублів на рік. Що було виправдано, адже за  1913 році лікарню відвідало  11070 пацієнтів. Революція внесла свої корективи.  Війна, епідемії, голод, різноманітні банди додавали роботи медичному закладу. В 1919-1920 році в місті панувала розруха, антисанітарія, тиф.  Зимою 1919-1920 років на кладовищах міста з’явилася велика кількість свіжих поховань.  Тож коли в 1920 році радянська влада остаточно закріпилася в Радомислі  одне з перших завдань було налагодження охорони здоров’я. Голова повіт ревкому Єфрем Курінний наказав зареєструвати всіх лікарів району, після чого 15 вересня 1920 року в місті  було проведено з’їзд мед працівників. З часом все прийшло в норму і підлаштувалося під нові реалії. Коли ж в 1928 році завідувачем новоствореного відділу райздороввідділу став Борис Дворцов  він  домігся об’єднання двох лікарень (міської та єврейської) та переніс їх в будівлю Земської управи де вона облаштована   і по цей день. Спочатку будівлі першої лікарні  перетворили на артелерыйське училище, ну а з часом перетворилися в житлові, багатоквартирні будинки і сьогодні слугують домівкою для багатьох радомишлян.


Коментарі (0)

Тут ще немає залишених коментарів.

Залиште свій коментар

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символів
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Вибрані статі

Вибраного ще немає!

Підписатись на новини

Міні календар екскурсій

березня   2024
П В С T П С Н
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
© 2024 ЦЕНТР РОЗВИТКУ РЕМЕСЕЛ ТА МИСТЕЦТВ. All Rights Reserved.