Як пише вікіпедія «Жіно́ча гімна́зія — навчальний заклад за часів Російської імперії для учениць виключно жіночої статі.» Острівець жіночого царства в патріархальному суспільстві. В місті Радомисль жіноча гімназія пройшла непростий шлях до свого заснування і була єдиною, хоч розміщувалась в різний час в різних будівлях.

По вулиці Присутственній , яка в свій час вважалася аристократичною, знаходився будинок , що зіграв не останню роль у цьому високому статусі. «Château de fleurs» (« Шато де  фльор» ) або «Замок квітів» знаходиться по цій вулиці під номером 6 і досі. Так романтично називали дім зібрання повітового дворянства і, чесно кажучи, було за що. Тротуари по вулиці Присутственній були викладені плиткою, а від дороги їх відділяла декоративна ажурна огорожа. З внутрішнього двору  аристократів зустрічав дивовижний  сад з рідкісними рослинами, альтанками і фонтаном.

Славетний рід фон Йорків тягне своє коріння з Німеччини. Частка «фон» говорить про благородне походження цієї родини.

Радомишильська земська управа була побудована  в 1906 році ( за іншими даними в 1908 ). Ця будівля стала результатом земської реформи  1864 року  яка в свою чергу була результатом бажання молодого дворянства і буржуазії змін в сталій, законсервованій Російській імперії. Світ пережив вже декілька революцій і реставрацій, повним ходом іде індустріалізація, люди хочуть змін і врешті решт царський уряд іде на поступки.

До написання цього матеріалу напередодні поминальних днів мене спонукала публікація під заголовком «Місця поховання можуть багато розповісти про живих», яка нещодавно вийшла друком у газеті «День» . А точніше – один із її розділів: «Лютеранське кладовище у Житомирі – місце, за яке житомирянам має бути соромно». Цитую: «... цвинтар представляє собою жалюгідне видовище – територія з пів-гектара, де помітні ознаки поховань…

Ох, вже ця вулиця Вокзальна..Скільки навколо неї вирує пристрастей, скільки дискусій, скільки обурення… Довелося їй бути і Вокзальною, і Котовського, і Мордалевича…