Легенди Радомишля

Велетні з Радомисльського повіту

« І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах.» Біблія. Числа 13:33

Бабуся моєї знайомої народилася в кінці 19 століття. І хоч подружка була пізньою дитиною їй все ж таки вдалося і побачити, і поспілкуватися зі своєю бабцею . Та розповідала їй багато цікавих історій з свого життя, але саме ця вразила мою подругу найбільше і повірте було чому.

В ранньому дитинстві бабусі подруги не пощастило – вона втратила обох батьків і залишилася круглою сиротою. На той час в Радомисильському повіті вирувала якась чергова, страшно заразна епідемія і в один момент дитина залишилася без люблячої сімї. Сирітку з Радомисля забрав до себе дядько Микола. Відставний воєнний що проживав поруч в місті Коростишеві, Радомисильського повіту. Потрібно сказати, що був він людиною порядною та доброю, різниці між чужою дитиною і своїми не робив, тож жилося нашій героїні в дядька непогано. З часом вона навіть стала дядьковою улюбленицею і не відходила від нього ні на крок. Сам же чоловік відрізнявся не тільки лагідною вдачей, а й був людиною бувалою, розумною і користувався не аби яким авторитетом серед жителів міста. В Коростишиві знали що в бутність свою солдатом Микола бачив багато всякого, тому ходили до нього за порадами, слово його мало авторитет серед жителів. Тож не дивно коли місцеві роботяги в кар’єрі знімаючи новий пласт зробили незвичну знахідку першим про кого вони подумали був Микола.

Через пів годинки після відкриття дядько Микола побачив невеличку делегацію з місцевих роботяг у себе на порозі. « Миколо!!!»- затараторив один -« Пішли з нами. Ми там знайшли таке» - якийсь незрозумілий, але масштабний жест руками в повітрі і вирячені очі мали передати всю грандіозність знахідки – « Ти як людина служива багато чого перебачив в світі. Йди глянь що то ми знайшли». Микола мовчки почав збиратися. При виході він обернувся і поманив пальчиком за собою свій маленький «хвостик» який з цікавістю поблискував очима в кутку. Два рази племінницю просити не довелося))) В самому кар’єрі вже збіглися люди з найближчих хат. Вони стояли навколо чогось і прискіпливо роздивлялися землю. Гул, що стояв над натовпом, робив його схожим на розтривожений вулик і серйозні погляди говорили про те що знахідка незвична.

Велетні з Радомисльського повіту

Коли старий солдат підійшов до ями люди розступилися і враженому погляду дядька й племінниці відкрилася картина нереальна і мабуть навіть сюрреалістична. Під великим пластом землі знятим старанними робітниками виявилася ніша з захороненням. В якій лежали кістки людей просто величезних розмірів. Черепа до десятка древніх чоловік покоїлися в перемішку. Де інде в них зіяли діркі які б сучасні криміналісти ідентифікували по певним статтям кримінального кодексу .. Розміри ж самих кісток були просто фантастичні. Одна тільки бедрова кістка велетнів була зростом в дорослого чоловіка.. Звідки вони взялися? Хто мав сили знищити таких істот ??? Якби така знахідка була в наш час фото і статті про неї облетіли би вже весь світ, але… В царській Росії діяли швидко. Військові розігнали натовп і оточили місце знахідки. Скелети акуратно дістали , спакували і кудись вивезли. З робітниками, що їх знайшли була проведена розмова де їм « настойчиво рекомендували» прикусити язики. І ми б з вами ніколи про це не дізналися якби не спогади маленької дівчинки яка пронесла ці спогади через два століття.

Велетні з Радомисльського повіту


Коментарі (0)

Тут ще немає залишених коментарів.

Залиште свій коментар

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символів
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Підписатись на новини

© 2022 ЦЕНТР РОЗВИТКУ РЕМЕСЕЛ ТА МИСТЕЦТВ. All Rights Reserved.