Звідки ж в м. Радомишль міг взятися привид? Для такого старого міста дивно, що він один.. Особливо дивно для такої будівлі, як школа ім. Чорновола. Тож розпочнемо…
Треба сказати, що розміщення цієї будівлі є історичним центром замку-фортеці, яким був Радомишль як мінімум пів тисячоліття.. Ця фортеця була постійним об’єктом боротьби між духовною та світською владою.. Володіли Радомишлем то святі отці, то світлі князі і аристократія… Та нас з вами сьогодні цікавить період, коли в 1682 році польський король Ян 3 Собеський передає Радомишль під крило уніатів, а з 1746 року місто стає резиденцією греко-католицьких митрополитів.
Будівля теперішньої школи №5 була консисторією уніатської церкви ..А консисторія – це установа з церковно-адміністративними й судовими функціями. Накшталт «Білого дому», але для церковників. Тут треба згадати, що часи тоді були неспокійні. Відгриміли повстання і національно-визвольна війна, в якій Радомишль показав себе як один з осередків бунту( що до речі не раз ще буде повторюватися в історії нашого міста). Крім того розділення і розбрат в церковній еліті України. Симпатії в бік Москви, симпатії в бік Риму, симпатії в бік Польші… Земля хиталася під ногами у всього населення України…Тому питання безпеки в м. Радомишль церковні чини вирішували в найкращих традиціях Середньовіччя… Як говориться « проти лома..», ну а в даному випадку « проти тортурної нема прийому » . Тому по розповідям глибоко під землею, під будівлею консисторії, ховаються каземати які слугували в’язницею .. Періодично туди звозили непокірних, противників, шпигунів .. і т. д. Де їх чекали «комфортні апартаменти» і «добрі» руки тюремників . Там могли сидіти як невідомі історії бранці так і знаменитості, такі як отець Мелхіседек…Комусь щастило вийти а хтось…Хтось залишався тут назавжди… Є припущення що деяких жертв чекала особлива смерть. Їх ще живих, замуровували в стіни, де вони і знаходяться по цей день.
Оскільки консисторія була релігійним закладом, і виходячи з того який контингент сидів у тих підземних казематах, можна допустити що наш знайомий привид був бранцем – церковним клерком…Або..
Коли місто перейшло під крило Москви..Перше що зробив ставленик Катерини 2 це звичайно ж «віджав» митрополичий архів. О, ці компрометуючі документи, амбарні книги і таємні листування. Скільки стоїть світ, стільки й люди гинуть..Ні, не за метал як співалося в одній опері.. А за інформацію..Зазвичай така конфіскація над - важливої інформації проходить не без жертв. Можливо і наш привид - насправді якийсь нещасний монах, який спробував захистити митрополиче добро.. Як би там не було, спить наш друг в стінах школи, чи просто полив своєю кров’ю її коридори, він все ще залишається тут.. Гуляє темними ночами.. Лякає рідких перехожих.. Ну, а ми відносимо його появу, до ще одної з тисяч таємниць, що приховує від людей древнє місто під назвою Радомишль.