Козачка

Козачка
Козачка
 

Ох цей страшний чеховський вираз " Я слово дав". Переслідував він мою родину поколіннями. Сьогодні перша історія...

Пра-прадід мій, Гнат, не був корінним жителем Чайківки.. Переїхав він сюди років з 120-150 назад. Точно вже не знає ніхто. А самі Іващенки з кубанських козаків. Ох і плем’я було, ох і характер… Не тільки у чоловіків, а й у жінок. Сталося це ще там, на Кубані.. Котрийсь з моїх предків мав окрім синів тільки одну, молодшу дочку. Дівка була гарна, з длінющою косою, з характером козачки та таким що й шаблею вправлятися вміла. Зібрався якось пра..дід на ярмарку. Сім’я зготовила товару на продаж, загадали що закупити треба, перехрестили і відправили… Удача супроводжувала мого предка і він швидко справився на тому ярмарку. Ну а подорозі назад як не перекинути чарочку в корчмі за успішне діло? Там, в корчмі, таких як він «успішних бізнесменів» було багатсько. Заскочивши на хвилинку мій предок застряв там аж на 2 дні.. Компанія була весела : музика, танці та й знайшов він собі друга по душі..Як той намалювався за його столом не зрозуміло, та платив так же справно як і мій. Бо пра…дід хоч і був п’яним та не дурним, все помічав.. На другу добу сиділи вони вже найкращими друзяками. Клянучись один одному в вічній братській любові. « Так ти мені до душі припав, так припав. Як брат рідний наче» - заплітаючись язиком сповідувався товариш по чарці пра…діду-« Якби родився в мене син зараз то взяв би тебе за кума не роздумуючи. Та мій уже всьо, жених..» « А скіко, ік, твому сину, ік?»- нахмурився прадід намагаючись скласти до купи якісь важливі думки що ніяк не хотіли складуватися в п’яній голові. «Стільки-то» - відповів майже кум. « Ооо, до в мене дочка такого віку» - тицьнувши пальцем в стелю відповів пра..дід. Похилившись до товариша прошепотів так що пів корчми почуло –« А давай їх поженимо?»

Відірвавши очі від зеленого чорта що ліз до нього в чарку товариш глянув на мого предка і сказав «А давай!!!!» Хтось за сусіднім столиком закричав « То ми весілля святкуємо? Чарку нам, чарку!!!» Пра..дід вдарив по рукам з товаришом і обмінявся чоботом в знак того що договір закріплено і слово дано.. А потім вони пили за молодят … Їхав пра..дід додому з хворою головою і болючим відчуттям що дома його чекає бунт.. Так і сталося. Дочка плакала сховавши голову на колінах у матері та заспокійливо гладила донечку і з мовчазним докором дивилася на чоловіка. Пра..дід пив якусь мутну суміш від похмілля і хмурив брова на розперезавшихся жінок . « Тату, таточко» -вкотре кинулась дочка до ніг батька.. « Ні!!!» - стукнув кулаком по столі пра..дід. А потім вже тихше «Я слово дав» Закривши обличчя руками з плачем дівка вискочила з хати. Через два тижні приїхали свати з молодим.. Як же жениху сподобалася наречена, аж очі заблистіли.. А вона замислена, тиха і до всього байдужа сиділа на лавці. Спина ще боліла від батькового батога. Єдиного разу показала те що в душі робиться коли батьки підійшли благословляти. Скинувши очі повні ненависті на пра..дід коли той цілував в лоба прошепотіла, щоб ніхто не чув «Клянусь, що не буде по вашому, батько» - Тривожно стало від того погляду і тих слів, але закрутило, завертіло весілля.. Ось уже й обряди пройшли. Ось і молодих відправили спочивати. Так за гуляннями ніч пройшла. А в кімнаті молодих тихо-тихо.. Мамки що сніданок принесли не достукавшись вирішили не чіпати. Най сплять, діло молоде.. Та обід наближається, а молоді не виходять... Врешті не витримав батько жениха. До кімнати.. А там двері чимось з середини підперті.. Тоді вже стало зрозуміло, що точно щось не те. Виламали двері. А там.. На ліжку у власній крові лежить молодий.. Вже холодний з перерізаним горлом.. Шибка вибита зі сторони городу.. і речей немає.. Втекла. Шукали наречену довго.. Так і не знайшли.. Пра..дід мовчки стояв поки розбита горем мати жениха лупцювала його тим до чого дотягнулася. Хотів поховати хлопця за свій рахунок та батьки не дали забрали сина і повезли додому з плачем і стогоном.. Ганьбою люди заклеймили. Родиною убивці.. Не витримав пра..дід людського осуду. Переїхав в інше село. Ну, а ще пізніше його нащадок, мій прапрадід Гнат взагалі покинув рідну Кубань і осів в селі Чайківка, Радомишильського району… Дружина ж героя цієї історії так ніколи йому і не призналася, що дочка закохана була і що мали свати прийти від коханого як раз як батько з ярмарки повернеться….


Коментарі (0)

Тут ще немає залишених коментарів.

Залиште свій коментар

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символів
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Підписатись на новини

© 2021 ЦЕНТР РОЗВИТКУ РЕМЕСЕЛ ТА МИСТЕЦТВ. All Rights Reserved.