Привид консисторії

Привид консисторії

В центрі молодої частини міста Радомишля височить ця будівля.. Як би місто не розбудовували, і не розширяли, вона завжди , непомітно і не зримо буде в центрі… Так наче, місто захищає її, а можливо вона місто. З виду така непримітна і сіра, радомишльська консисторія, зберігає свої секрети.  І якби кожен учень який вчиться зараз в  школі №5 , і кожен відвідувач, що переступає її поріг, тікав куди очі дивляться, якби знав..

В центрі молодої частини міста Радомишля височить ця будівля.. Як би місто не розбудовували, і не розширяли, вона завжди , непомітно і не зримо буде в центрі… Так наче, місто захищає її, а можливо..Вона місто. З виду така непримітна, і сіра, радомишльська консисторія, зберігає такі секрети, що кожен учень що вчиться зараз в  школі №5 , і кожен відвідувач, що переступає її поріг, тікав куди очі дивляться, якби знав.. Те що ці товстелезні стіни бачили безліч крові, страждань, отруєнь, великих змов, зради і фанатичної віри, то зрозуміло…Здається що то в минулому..Залишилось в століттях.  Але іноді, воно повертається, протягуючи до живих свої примарні руки.. Можливо є ще старіші спогади про привида радомишльської консисторії, але дивлячись, як не охоче про це розповідають знайомі сьогодні, думаю, що бажання згадувати про нього у наших предків не було…Холод, могильний холод, пронизує всіх, кому доводилося з ним зустрічатися. А ще жах, який пробирає тебе до кісточок ..Та все по порядку..

Дві вчительки Радомишильської школи ім. Чорновола заступили на своє, не зовсім зручне, чергування. Замість того щоб провести тихий, приємний вечір  дома, за чашкою теплого чаю, їм доводиться сумлінно пасти  підростаюче покоління що зібралося на вечір.. Підлітки веселилися, дорослі відверто нудьгували. Час невпинно наближався до 12.00 і вечір можна було фініширувати. Розігнавши молодь і закривши корпус молодшої школи, дві подруги  вирішили перевірити головний корпус. Тихо перемовляючись і над чимось жартуючи вони зайшли в головний корпус і….. І зразу ж заклякли на місці. Нестерпний холод і просто  жах на рівні інстинктів скував наших вчителів. Зрозумілим такий стан став через секунду, коли від стіни в кінці коридору з боку кабінету трудового навчання відділилася чорна тінь. Тінь пливла  по повітрю, яке не колихалося і з її наближанням ставало все холодніше і холодніше. Минувши заклякших жінок, Привид проплив до кінця коридору і зник в стіні, яка поглинула його безперешкодно … А далі була істерика… Переживши таку зустріч вчительки, лише через довгий час змогли розповісти своїм знайомим про це "побачення". Вони описували привида консисторії  як монаха в чорній  сутані , з схованим обличчям, не знаю з приводу рук, а от ніг у нього не було… Кривди він нікому не зробив, але його появу завжди супроводжує холод і жах…

Допиваючи другу чашку чаю, я вже хвилин з двадцять, з захопленням розповідаю цю історію подрузі, навіть, не помічаючи з яким білим обличчям, заклякши вона сидить.. Замість скепсису і жартів з приводу випитого вчителями, від своєї завжди такої практичної подруги, я чую неочікуване…» Значить він був правий..» І я отримую розповідь  про те, як її брат, в підлітковому віці, вночі забрів на територію школи. І на подвірї, біля головного корпусу  він побачив привида монаха. Холод і жах , були тут як тут… Тоді йому ніхто не повірив, всі сміялися. Хлопець замкнувся і присікав будь-які розмови про привида. А виявилося, що він не один був свідком …Привид живе в школі і сьогодні. Бродить темними коридорами і підземеллям  консисторії..Іноді, дуже рідко, з’являється на подвір’ї. Він не жалує живих, показується не часто, та ці рідкі зустрічі, живі не забувають ніколи…..


Комментарии (0)

Здесь ещё нет оставленных комментариев.

Оставьте свой комментарий

  1. Добавление комментария от гостя. Зарегистрируйтесь или войдите в свой аккаунт.
0 символов
Вложения (0 / 3)
Share Your Location
Введите текст с картинки. Не разобрать?

Вибрані статі

Вибраного ще немає!

© 2022 Центр развития ремесел и искуств. All Rights Reserved.

Please publish modules in offcanvas position.